четвер, 16 травня 2019 р.

УКРАЇНА - ВИШИВАНКА



БЕРЕЖИ УКРАЇНСЬКЕ - НОСИ ВИШИВАНКУ



Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ.
  Саме тому,мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.
16 травня  від Нововодянської ЗОШ до Нововодянського СБК пройшов святковий марш вишиванок «Україна –вишиванка » -  діти, вчителі,колектив «Гарні дівчата» ,бібліотекар, працівники сільської ради, діти з дитячого садка - усі долучилися до святкування Всеукраїнського Дня вишиванки, адже вишиванка – символ єдності українців у всьому світі. Діти і дорослі у барвистих вишиванках звеличували та прославляли українські традиції та національний одяг. В Нововодянській сільській бібліотеці для широкого кола користувачів представлено тематичний перегляд «Бережи українське носи вишиванку»

середа, 15 травня 2019 р.

НАЙРІДНІША ЛЮДИНА У СВІТІ


Мужнієм ми, всьому приходить час, 
Та з юних літ і до самого скону 
Із биттям серця вічно б’ється в нас 
Народжене любов’ю слово "Мама"! 

     Немає наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері! До Дня Матері в Нововодянській сільській бібліотеці представлено календарний перегляд « Найрідніша людина у світі», та проведено родинне свято  « Немає правди вище мами і вище совісті її».


середа, 8 травня 2019 р.

Чорнобиль. У призмі часу.


Люди збудували місто Чорнобиль і забули, що зобов’язані життям природі, що з нею треба жити в злагоді. Згодом цим ім’ям стала називатися атомна станція.
  Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки 26 квітня 1986 року, коли всі спокійно спали, о 1 годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської АЕС спалахнуло полум’я. це сталася найбільша катастрофа сторіччя.
  Чорнобильська аварія – це трагедія не тільки для України, але й для всього людства. Радіоактивний пил потрапив і до Польщі, Прибалтики, навіть до Швеції. Але найсильнішому радіоактивному забрудненню підлягли області України, Росії, Білорусії.
 З нагоди дня пам’яті про Чорнобильську трагедію в бібліотеці для широкого кола користувачів представлено календарний перегляд «26 квітня День Чорнобильської трагедії», та проведено годину  - реквієм  «Чорнобиль. У призмі часу…»


вівторок, 12 березня 2019 р.

Іду з дитинства до Тараса


 В дні перемог ів дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєти…
   Березень в Україні часто називають Шевченковим.
І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.
Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші
душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ,
свою Україну.

  В Нововодянській сільській бібліотеці з метою вшанувати пам’ять Великого Кобзаря українського народу, а також з метою виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну,за її національного генія – Тараса Шевченка представлено книжкову виставку « Велич Тарасового слова», та проведено літературну годину «Іду з дитинства до Тараса»


середа, 20 лютого 2019 р.

Мамо я не вернусь...

Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.
 З метою вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України,20 лютого у Нововодянській сільській бібліотеці для користувачів юнацького віку,а саме були присутні учні 8-9 класів,Було проведено  відео-годину до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні «Мамо, я не вернусь…»,  та для широкого кола користувачів представлено календарний перегляд «День Героїв Небесної Сотні».






вівторок, 27 листопада 2018 р.

Скорботний тридцять третій.

Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
Як же так сталося, що на багатій українській землі без війни, без стихійного лиха почали вмирати хлібороби з діда – прадіда?
Саме про це дізналися користувачі Нововодянської сільської бібліотеки, які були присутні на годині пам’яті «Скорботний тридцять третій».Також їхній увазі представлена книжкова тематична експозиція «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій», на якій експоновано видання, в яких описуються страшні події 1932-1933 років, ті самі «три колоски», окрайчик чорного хліба та запалена свічка пам’ті.